Інформатика – крок у майбутнє: КОРЕКЦІЙНО - ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Освітня парадигма: навчання повинно бути спрямовано на позитив, самоактуалізацію та мотивацію навчатися впродовж усього життя.

10 ключових компетентностей нової української школи:

посилання

посилання http://nus.org.ua/

ЗАДАЧІ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ:

Пізнати себе (психічно, фізично, морально), свої можливості
Навчитися чітко визначати для себе задачі, мету
Визначати, знаходити можливості для вирішення та досягнення своєї мети

НАВЧАННЯ УЧНІВ, ЯКІ МАЮТЬ ОСОБЛИВІ ОСВІТНІ ПОТРЕБИ

Інститут спеціальної педагогіки: сайт посилання ispukr.org.ua

Аути́зм (грец. autos — «сам»; аутизм — «занурення в себе») — розлад розвитку нервової системи, що характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної й невербальної комунікації, і повторюваною поведінкою, існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, з цього приводу виникають порушення в соціалізації. Людина з аутизмом типово уникає спілкування: усяке порушення повсякденного розпорядку й стереотипіввиявляється йому трагедією; проте інтелект у таких людей не завжди понижений, часто виявляються так звані «острівці знання» — області, у яких здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня.
посилання

Олігофре́нія (дав.-гр. ὀλίγος — малий + φρήν — розум. Синоніми: аменція, слабоумство, деменція^[1]) — розумова відсталість, стан значно нижче середнього рівня когнітивних здібностей людини; вроджене або набуте у ранньому віці слабоумство, що виражається в недорозвиненості інтелекту і психіки людини в цілому
посилвння

Дебільність — легкий ступінь слабоумства. Дебіли здатні до навчання, опановують нескладні трудові процеси, можливе їхнє соціальне пристосування у відомих межах (IQ = 50 — 70). Легку дебільність важко відрізнити від психіки на нижній межі норми. На відміну від імбецилів, дебіли нерідко виявляють досить високий розвиток мови; їхнє поводження більш адекватне і самостійне, що деякою мірою маскує слабкість мислення. Цьому сприяють гарна механічна пам'ять, наслідування. Однак, спостереження і спеціальні дослідження виявляють у дебілів слабкість абстрактного мислення, перевага конкретних асоціацій. Перехід від простих до складніших відвернених узагальнень для них ускладнений. На відміну від імбецильності, при дебільності можливе навчання в школі, але при цьому виявляються відсутність ініціативи в самостійності в навчанні, повільність та інертність. Особи з дебільністю опановують переважно конкретні знання, засвоєння теорії їм не вдається. Емоції, воля і вся особистість при дебільності більш розвинуті, ніж при імбецильності. Характерологічні особливості представлені набагато ширше, тому простий поділ осіб з дебільністю на торпідних (загальмованих, млявих, апатичних) і еретичних (збудливих, дратівливих, злісних) недостатній й умовний. При дебільності завжди можна відзначити слабкість самовладання, нездатність придушувати свої потяги, недостатнє обмірковування своїх вчинків, деяку імпульсивність поводження, підвищену суґестивність. Попри це, особи з дебільністю непогано пристосовуються до життя. З роками, особливо при помірковано вираженій дебільності, відставання стає менш вираженим і виступає не так виразно. Багато практикуючих лікарів і дефектологи, з огляду на широкий діапазон відставання і темпу психічного розвитку, розрізняють виражену, середню і легку (майже невідокремлювана від нижньої межі нормального інтелекту) дебільність.
посилання

Імбецильність — середній ступінь слабоумства. Мова й інші психічні функції розвиті більше, ніж при ідіотії, однак особи з імбецильністю не здатні до навчання, непрацездатні, їм доступні лише елементарні акти самообслуговування. IQ = 20-50. Імбецили виявляють досить диференційовані і різноманітні реакції на навколишнє середовище. Їхня мова недорікувата й аграматична. Вони можуть вимовляти нескладні фрази, словниковий запас досягає іноді 200—300 слів. Хоча розвиток статичних і локомоторних функцій відбувається при імбецильності з великою затримкою, хворі засвоюють навички охайності, самостійно їдять, здатні себе обслуговувати. Особам з імбецильністю доступні нескладні узагальнення, вони мають деякий запас зведень, непогано орієнтуються в звичайному життєвому оточенні. Внаслідок відносно гарної механічної пам'яті і пасивній увазі, вони можуть засвоїти елементарні знання, якими користуються, як штампами. Деякі особи з імбецильністю володіють порядковим рахунком, знають окремі букви, але засвоюють тільки прості трудові процеси (збирання, прання, миття посуду, окремі елементарні виробничі функції). При цьому відзначаються крайня несамостійність, погане перемикання на різні процеси. Емоції бідні, одноманітні, усі психічні процеси тугорухові й інертні. На зміну обставин вони дають своєрідну негативну реакцію. Їхня особистість розвиненіша, ніж при ідіотії, вони вразливі, соромляться своїх недоліків, адекватно реагують на осуд або схвалення. Не володіючи ініціативою і самостійністю, особи з імбецильністю легко губляться в незвичних умовах і мають потребу в постійному нагляді й опіці. Варто враховувати також підвищену сугестивність імбецилів і схильність до сліпого наслідування. Імбецильність розділяється на різко виражену розумову відсталість (IQ = 20 — 34) і розумову відсталість середньої тяжкості (IQ = 35 — 49).

посилання

Ідіотія — найважче слабоумство (глибока розумова відсталість) з майже повною відсутністю мови і мислення, потребою в постійному догляді; IQ<20.

У хворих або немає реакції на звичайні подразники, або вона неадекватна. Сприйняття осіб з ідіотією, очевидно, неповноцінні, увага відсутня або вкрай хитка. Мова нерозвинута, обмежується звуками, окремими словами, немає розуміння зверненої до них мови. Діти, що страждають ідіотією, або зовсім не опановують статичні і локомоторні навички, або здобувають їх дуже пізно. Нерідко вони не можуть жувати і проковтують їжу непрожованою, можуть харчуватися тільки рідкою їжею. Будь-яка осмислена діяльність при ідіотії недоступна. Хворі не володіють навіть простими навичками самообслуговування, неохайні. Залишені без догляду, залишаються нерухомими або впадають у безперервне неусвідомлене збудження з одноманітними рухами, автоматичним розгойдуванням, стереотипним розмахуванням руками, ляскотом у долоні тощо Особи з ідіотією нерідко не відрізняють рідних від сторонніх. Емоції елементарні і пов'язані тільки із вдоволенням або невдоволенням, що виражається найпримітивнішим способом у вигляді збудження або лементу. Дуже легко виникає афект озлоблення, що виявляється в сліпій люті й агресивних тенденціях, нерідко спрямованих на себе (кусають, дряпають себе, наносять удари). Часто хворі поїдають нечистоти, жують і сують усе, що потрапляється під руку, завзято мастурбують. Глибокому недорозвиненню психіки нерідко відповідають грубі дефекти фізичного розвитку. Зустрічаються і відносно більш легкі форми ідіотії.

посилання

Затримка психічного розвитку (ЗПР) - це психолого-педагогічне визначення. Це синдроми тимчасового відставання розвитку психіки в цілому або окремих її функцій (моторних, сенсорних, мовних, емоційно-вольових), уповільненого темпу реалізації властивостей організму.
Затримка психічного розвитку характеризується нерівномірним формуванням процесів пізнавальної діяльності, обумовлене недорозвиненням мови і мислення, а також присутністю розладів в емоційно-вольовій сфері.

посилання

Класифікація олігофренії за

М.С. Певзнер:

Певзнер Марія Семенівна (1901-1989) радянський вчений, лікар-психіатр, психолог, дефектолог і педагог. Під керівництвом і за безпосередньої участі Марії Семенівни визначається новий напрямок вітчизняної педагогічної науки - клінічна дефектологія.
Наукові праці М. С. Певзнер опубліковано 98 наукових праць, з них: 16 монографій, посібників та збірників наукових праць (дві - авторські монографії, а інші книги в співавторстві з іншими фахівцями); Її книга «Діти-олігофрени» (1959) була видана у США (двічі), в Аргентині, в Японії;  І інші роботи М. С. Певзнер неодноразово видавалися за кордоном: у НДР, Данії, Англії, Італії, Румунії, Франції та інших країнах;  «Учителю про дітей з відхиленнями у розвитку», 1967 (у співавторстві з Т. А. Власовою) стала предтечею спеціального навчального предмету «Основи дефектології" для педагогічних ВНЗ.

М. С. Певзнер визначає олігофренію як особливий вид аномального розвитку , що виникає в результаті або спадкової патології , або поразки зачатка або плода під час внутрішньоутробного розвитку, або ураження центральної нервової системи на самих ранніх етапах розвитку дитини, і характеризується недорозвиненням всієї пізнавальної діяльності і, особливо, мислення.
Відхилення від норми відзначаються у: фізичному розвитку олігофренів , для яких характерне відставання в рості , диспластичность статури , статевий розвиток часто затримано; вадах розвитку внутрішніх органів та органів чуття ( зору і слуху); рухова сфера недорозвинена; порушенні темпу , плавності, ритмічності і точності рухів.

Класифікація олігофренії за М. С. Певзнер:

1 ) неускладнена форма олігофренії;

(дифузним ураженням головного мозку; супроводжується врівноваженістю нервових процесів , грубі ураження в межах того чи іншого коркового аналізатора відсутні; не спостерігається психомоторної розторможеності , афективних розладів , патології потягу , судомних нападів; збережена цілеспрямованість дій.)

2 ) олігофренія , ускладнена порушеннями нейродинамічних процесів;

(При даній олігофренії спостерігається інтелектуальне недорозвинення; порушення процесів активного збудження або гальмування; порушення психічного розвитку; рухова розторможеність; відволікання;  підвищена імпульсивність; афективна неврівноваженість.)

3 ) олігофренія з психопатоподібними формами поведінки;

(Супроводжується психопатоподібними формами поведінки: різке порушення емоційно-вольової сфери; відзначається недорозвинення особистісних якостей; зниження критичного ставлення як до себе , так і до оточуючих людей; психічне недорозвинення; афективна збудливість; розгальмування потягів.)

4 ) олігофренія , що супроводжується порушеннями роботи різних аналізаторів;

(Ускладнена порушенням системи окремих аналізаторів; загальне недорозвинення мозку поєднується з порушеннями слуху , зору , опорно -рухового апарату , недорозвиненням мовних систем; до етіологічних чинників даного виду олігофренії відносять генетичні форми, а також асфіксії новонароджених , родові травми, ранні постнатальні ураження.)

5 ) олігофренія з вираженою лобовою недостатністю.

(складний дефект дуже різко уповільнює і змінює хід його інтелектуального і фізичного розвитку; знижується відсоток корекції його недоліків.)

посилання

Класифікація видів психічного дизонтогенеза

В. Лебединського:

1) Перша група дизонтогений включає відхилення за типом ретардации (затриманий розвиток) і дисфункцію дозрівання:
Дисфункція дозрівання – тип розвитку, що займає проміжне положення між порушеним розвитком і нормальним онтогенезом. В рамках нормального типового онтогенезу у правши частина з них демонструє незрілість окремих психічних функцій, що перешкоджає оволодінню складними інтеграційними формами психічної діяльності (письмо, читання, довільна регуляція діяльності). Те ж саме можна віднести до атипового психічного розвитку у левши.
Загальне стійке недорозвинення (розумова відсталість різного ступеня тяжкості).
Затриманий розвиток (затримка психічного розвитку).

2) Друга група дизонтогеній включає відхилення по типу пошкодження: пошкоджений розвиток (органічна деменція), дефіцитарний розвиток (важкі порушення аналізаторів: зору, слуху, опорно-рухового апарату, мовлення, в умовах хронічних соматичних захворювань).

3) Третя група дизонтогеній включає відхилення по типу асинхронії з переважанням емоційно-вольових порушень: спотворений (викривлений) розвиток (ранній дитячий аутизм), дисгармонійний розвиток (психопатії). Останніми роками все більше з'являється дітей з так званими складними недоліками у розвитку, у яких є поєднання два і більш порушень розвитку (сліпоглухі діти, діти з недоліками окремих аналізаторних систем, що мають одночасно первинні порушення інтелекту за типом розумової відсталості або затримки і т.п.), що дає підставу виділяти специфічну групу дизонтогеній під назвою "діти із складними недоліками розвитку". Фактично зараз все більше можна говорити лише про переважання провідної лінії в дизонтогенезі дитини.

посилання

Автор інновваційної технології "Школа розумного руху", кандидат педагогічних наук, доцент Запоріжського університету Аксьонова Олена Петрівна приділяє обобливу увагу фізичним вправам:

посилання на сайт

ПЛАН РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ 6 КРОКІВ:

навчитеся самі
встановіть контакт з батьками
підготуйте клас
підготуйте колег і сприяйте досягненню соціальних цілей
співпрацюйте в розробці освітньої програми
справляйтеся з викликами в поведінці

ДОДАТКИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ:

1.
Інтернет-месенджер «Сезам» - перше російське додаток для дітей і дорослих з такими розладами, як аутизм, ДЦП та синдром Дауна, а також для людей з тимчасовими порушеннями листи й мови (наприклад, після інсульту). Додаток дозволяє обмінюватися спеціалізованими піктограмами, з яких можна складати повноцінні повідомлення.Додаток створено за підтримки Теплиці соціальних технологій та інституту Specialpedagogiska skolmyndigheten.
sezamapp.ru

2.
Розроблене компанією Samsung додаток Look At Me допомагає успішно соціалізуватися дітям з аутизмом. За допомогою ігрового взаємодії додаток вчить встановлювати зоровий контакт, розпізнавати емоції, запам'ятовувати обличчя, а також краще висловлювати власні почуття
посилання

3.
Додаток Stepping Stones призначене для дорослих і дітей, життя яких може стати краще завдяки візуальній підтримці, це можуть бути люди з аутизмом, дефіцитом уваги, труднощами в навчанні або занепокоєнням.

Miracle Modus - це джерело гіпнотичних візерунків і м'якою музики, які зменшують сенсорну перевантаження і заспокоюють. Створене розробником-аутистом (і перевірене їм на собі) додаток може допомогти розслабитися людям зі схожими особливостями сприйняття.